Кілька років тому ім'я Філатова Ярослава Олександровича, який в той час був депутатом столичної міської ради та був керівником ПАТ «Київводоканал», не сходило зі стрічок сайтів новин в мережі Інтернет. Публікації рясніли звинуваченнями, в яких нібито мали місце злочини, вчинені першою особою Водоканалу. Публікації йшли одна за одною, бентежачи уми і збуджуючи інтерес громадськості.

Ні багато ні мало, на Філатова Я.О. було порушено кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень, що призвело до розкрадання майна ввіреного йому підприємства. У відповідь на ці досить серйозні звинувачення, Філатов Я.О. змушений був звернутися за допомогою до професійного адвоката (тут деталі цих справ). Відбулася ціла низка процесуальних оскаржень, судових зволікань, при чому не встигали спростовувати одні скарги, як незабаром з'являлися нові. Всі ці судові розгляди розтягнулися на цілих два роки, проте у 2012 році прийняттям відповідної Постанови було нарешті поставлено крапку, і кримінальна справа була закрита. Склад злочину виявити не вдалося.

Розповімо коротко про суть претензій, які висувала прокуратура Києва Філатову Ярославу Олександровичу. Відповідно до Інструкції Водоканал зобов'язаний стягувати певні кошти з промислових підприємств за скидання відходів виробництва та інших стічних вод у каналізаційні системи прилеглих населених пунктів. Причому, зібрані кошти розподіляються наступним чином: 20% йде в місцеві природоохоронні фонди, 80% – залишаються на рахунках Водоканалу.

Ось саме цих 20%, з точки зору прокуратури, природоохоронний фонд і не отримав, тобто всі зібрані кошти залишилися на балансі ПАТ «Київводоканал». Слід врахувати і такий нюанс, що жодного натяку на нібито розкрадання цих грошей Філатовим не було згадано ні в одній з Постанов. Виходить дуже цікаво, якщо цей відсоток Ярослав Олександрович не перерахував, то чому це не зробить нове керівництво Водоканалу? Чому не можна закрити таким чином це питання, не привертаючи уваги правоохоронних органів?

Як виявилося, не все так просто в даній ситуації. В ході подальших розслідувань з'ясувалося, що такого фонду не існувало взагалі, оскільки органи місцевого самоврядування його не створили. Чому? Наразі невідомо. Немає фонду, відповідно, немає і рахунку для перерахування. Така ось кримінальна справа, яку було відкрито стосовно колишнього керівника Водоканалу. На цьому було побудовано звинувачення, абсурдність якого і повна невідповідність реальним фактам була повністю доведена адвокатом.

Здавалося б, можна зітхнути спокійно. Однак на цьому крапку, як виявилося, ставити було ще зарано. Столична прокуратура порушила нову справу, інкримінуючи на цей раз тим, що нібито мав місце факт незаконного відчуження нерухомого майна, яке розташовано за адресою: вул. Старонаводницька, 10. На цей раз прокуратура підготувалася ґрунтовно, опитала свідків, які «все знають», і провела експертизу, за допомогою якої було визначено розмір нібито завданих збитків.

Основою цього звинувачення стало наступне. Нібито Філатов Я.О. видав своєму заступнику довіреність, за якою той мав право одноосібно, без рішення Правління, укладати договори купівлі-продажу нерухомого майна, що перебуває на балансі ПАТ «АК «Київводоканал». Досудове розслідування дійсно показало, що така довіреність в одного із заступників дійсно була, проте всі наявні договори були укладені строго за наявністю необхідного рішення Правління. Щоб видати саму довіреність, спеціального рішення Правління було не потрібно. Воно було обов'язковим лише у випадках необхідності відчуження застарілих будівель, що знаходяться в аварійному стані. І в даному випадку відповідне рішення було в наявності й навіть було схвалено загальними зборами акціонерів.

Таким чином, після всіх розслідувань, не знайшовши складу злочину, у 2012 році прокуратура м Київ відповідною Постановою закрила кримінальне провадження. На цьому, більше ніяких претензій Філатову Я.О. висунуто не було.

Детальніше всі матеріали (постанови, прізвища суддів, дати скарг і рішень по них) можна вивчити на сторінці Курінского А.Г., адвоката, який вів ці кримінальні справи. І скласти повне уявлення про реальні події, що відбулися, та про правдивість публікацій, викладених у свій час в Інтернеті.